3. 550 років тому. Теве Андре (Франція, 1502–1590)

Як описували українські землі в 1571-1575 роках.

Теве Андре (1502 – 1590) – французький історіограф і космограф, автор низки історико-географічних творів, зокрема: «Космографія Сходу» (1554, 1556); «Особливості антарктичної Франції, названої інакше Америкою, та багатьох інших країн і островів, відкритих у наш час» (1557); «Загальна або всесвітня космографія» в 2 книгах, 4 томах (1571, 1575); «Справжні портрети та життєписи великих людей грецьких, римських і язичеських, зібрані за їхніми портретами, книгами, медалями старовинними і сучасними» у 2 т. (1584).

Цей видатний дослідник особисто брав участь у далеких подорожах, тож багато країн знав особисто, а не з чуток. Завдяки своїй обізнаності Теве довгий час виконував обов’язки придворного космографа, поєднуючи їх з роллю особистого духівника Катерини Медічі.

Найвизначнішим твором А.Теве є монументальна, ілюстрована «Загальна або всесвітня космографія» (була надрукована в Парижі в 1571 і 1575 роках), де є опис країн та народів Азії, Америки, Африки та Європи, в т.ч. і опис українських земель та мешканців, які їх населяли.

Мені вдалося відшукати видання 1575 року (книга 2, яка стосується наших земель). Його і наведу на фото нижче (повний текст тут: https://reader.digitale-sammlungen.de/…/bsb11198046…).

Дослідженням творчості автора раніше займались М.Ковальський і Є.Луняк, перекладами яких я переважно і користувався при аналізі оригінального тексту.

.

Описуючи землі Русі, А.Теве окреслює її межі:

“…Інша частина Литви належить до грецької віри та звичаїв. Бо Литва, яка є прикладом і частиною Русі, простягається на північ до Смоленського князівства, вздовж Бористену, й наближається впритул до земель Московії. На півдні вона має Херсонес, на сході – Черкаси європейські та на заході – Молдавію та Прусію, яка розташована північніше. Найбільшими багатствами цієї країни є мед, віск, поташ, якими торгують з німцями, англійцями та голландцями… Це регіон бідний на сіль, але англійці та інші її сюди завозять… Литовці отримували сіль від русинів, своїх сусідів, з котрими вони мали якусь війну, що дала їм спільних князів”.

Маємо згадку про козаків, яких в ті часи дійсно іноді називали “черкасами”:

“Отже, говорячи про черкасів, я не маю на увазі тих, котрі проживають у горах між Чорним морем і Каспієм і є християнами, сповідуючи грузинську релігію, а тих, які заселяють землі між Литвою і Молдовою біля місцевості, де Бористен впадає в море: вони знаходяться в Європі, тоді як інші – азійські”.

І додає: “…європейські черкаси є мешканцями східної околиці Литовської держави”.

Є.Луняк зазначає, що “ця нечітка звістка Теве про «черкасів» може бути віднесена до одних з перших свідчень про дніпровських козаків у французькій літературі”. Але разом із тим, ще в 1560 році Гільом Постель видав свою працю “Про Турецьку державу”, в якій розповідає про “греко-християнських черкасів” – запорізьких козаків. А 1564 року описом цих земель займався Антуан Піне.

.

Андре виділяє і відзначає “велику волелюбність і войовничість волинян [les Voliniens], що живуть поряд з Польщею та вирізняються своєю доблестю та звитягою”.

Про панування татар у Причорномор’ї Теве пише:

“Поки християни користувались цим берегом, край був багатшим, аніж тепер. Там вони і тепер проживають, нічого не роблячи, лише займаючись мисливством і скотарством”.

Перераховуючи риб, які водяться в цих краях, пише про стерляді [sterlet], севрюгу [schevuriga], осетра [osseter] тощо.

Описує сприятливі кліматичні умови, родючість ґрунту цієї території:

“Що стосується Русі, це країна помірного клімату, щедра й родюча, так що хліба виростають вище людської постаті”. Через загрозу нападів татар, “землероб ніколи не виходить трудитись, не маючи з собою лука, і я чув, як говорив одному чоловікові старезний дід, який знав одного русина, що проживав на рівнині 20 років по сусідству з татарами, ніколи не покидаючи свого дому…”.

.

Яскраво описав автор шляхетську анархію, яка тоді панувала у керівництві держави, небажання феодалів нести військову службу, намагання відкупитись від неї.

Зосереджується також на політичних і релігійних питаннях, подаючи нам досить цікаву інформацію.

Наводить повний текст молитви «Отче наш» слов’янською мовою у досить точній французький транскрипції. Кожен факт навернення історичної постаті до християнства (Ольга, Володимир, Вітовт тощо), акцентується автором як прояв тріумфу істинної релігії.

Крім Києва і ще з десятка міст, Теве звернув особливу увагу на Львів і Кам’янець.

Про Кам’янець-Подільський пише: “неприступний, природно укріплений дуже високими скелями на рівнині і є надійним захистом проти турків і скіфів”.

Про Львів і нашу релігію:

“На Русі Львів є метрополією, як колись був Київ. У Львові є вірменська церква, але русини і литовці більше відвідують грецьку церкву, ніж латинську, відправляючи свої служби НАРОДНОЮ МОВОЮ [виділення моє; надзвичайно цікаве свідчення]… Їхній патріарх лише той, який перебуває в Константинополі, він не багатий і не надто впливовий…”

На жаль, повного перекладу цього цікавого тексту українською мовою ніхто поки не робив (додаю сторінки, які стосуються наших земель і уривки з яких вище цитовані (найцікавіша сторінка 882 – де про Львів, Константинопольське підпорядкування, народну мову; але є на інших і опис Русі часів Ігоря, Ольги, Святослава, Володимира tc тощо)).

Більше цікавої історії тут:

#HistoryByIgorPoluektov