6. Відома книга і мапи Г.Боплана (1595-1685) про Україну

Продовжуємо історичні екскурси на актуальну тему вірусів і здоров’я.

Згадаємо про відому працю француза Гійома де Боплана, військового інженера, який переважно прожив 1631-1648 рр. на наших землях і написав «Description d’Ukranie, qui sont plusieurs provinces du Royaume de Pologne. Contenues depuis les confins de la Moscovie, iusques aux limites de la Transilvanie», видану 1660 р., яка стала одним із найбільш докладних і повних описів українських земель іноземцем. Вирізки за темою з цієї праці нижче наводжу у перекладі:

Козаки високі на зріст, жваві, енергійні, люблять ходити в гарному одязі…частіше вбираються досить скромно. Вони відзначаються міцним від природи здоров’ям, навіть мало схильні до такої пошесті, розповсюдженої по всій Польщі, яку медики називають ковтун (Buca), бо все волосся у тих, хто нею вражений, сплутується, жахливо переплітаючись докупи; місцеві жителі називають її гостець [gosches|cosches]. Мало хто з козаків помирає від хвороби, хіба що в глибокій старості, бо більшість гине почесною смертю на війні.

Через те, що ми говоримо про русинів, або козаків, скажемо все, що у нас збереглося у пам’ятні, зокрема дещо про їх способи діяти в різних обставинах і випадках. Я бачив козаків, що слабували на пропасницю, які, щоб видужати, не вживали ніяких інших ліків, крім півзаряду пороху, розчиненого у півмірці горілки; добре розмішавши, вони випивали це, а потім лягали спати і ранком вставали в найкращому здоров’ї. У мене був фурман, який робив це кілька разів і часто видужував від цих ліків, які ні лікарі, ні аптекарі ніколи не мають і на думці. Я бачив також інших, які брали попіл, змішували з горілкою на зразок вищенаведеного і випивали з подібними ж наслідками.

Говорячи про відвагу козаків, цілком доречним буде розповісти і про їхні звичаї та заняття. Отож, ви дізнаєтесь, що серед цього народу зустрічаються люди, досвідчені у всіх взагалі необхідних для життя ремеслах: теслі для будівництва жител і човнів, стельмахи, ковалі, зброярі, кожум’яки, римарі, шевці, бондарі, кравці і т. д.

Вони дуже вмілі у виготовленні селітри, якої в цих краях дуже багато, і виготовляють прекрасний гарматний порох. Жінки займаються прядінням льону і вовни, з яких роблять полотно і тканини для щоденного вжитку. Всі уміють добре обробляти землю, сіяти, жати, випікати хліб, готувати різні м’ясні страви, варити пиво, мед, горілку, робити брагу тощо. Немає також серед них жодного, якого б віку, статі чи становища він не був, хто б не намагався перевершити свого товариша у пиятиці і гульні. Немає серед християн і таких, котрі б настільки, як вони, призвичаїлися не дбати про завтрашній день.

Зрештою, правду сказати, вони взагалі розуміються на усіх ремеслах, хоча одні бувають більш вдатними, ніж інші у тих чи інших заняттях; трапляються й такі, чиї знання у порівнянні з загалом значно ширші. Одне слово, всі вони досить розумні, але зосереджуються лише на корисному і необхідному, головним чином на тому, що пов’язане з сільським життям.

Вони сповідують грецьку віру, яку по-своєму називають руською … Шляхта поміж ними дуже небагаточисленна, наслідує польську і, схоже, соромиться того, що належить до іншої, аніж римська, віри, щоденно переходячи до неї, хоча вся знать і всі ті, що титулуються князями, вийшли з грецької віри…

Зате, я гадаю, навряд чи жоден інший народ у світі давав би собі стільки волі у питті, як вони, бо не встигають протверезіти, як одразу (як-то кажуть) починають лікуватися тим, від чого постраждали. Однак усе це тільки під час дозвілля, бо коли вони воюють або коли задумують якусь справу, то вкрай тверезі. Окрім одягу, в них немає нічого простацького. Вони дотепні, кмітливі, винахідливі і щедрі, не прагнуть до великого багатства, але надзвичайно люблять свою свободу, без якої не уявляють життя: саме через це вони такі схильні до бунтів та повстань проти місцевих вельмож, як тільки відчують утиски. Тому рідко минає 7-8 років без того, щоб вони не бунтувалися і не піднімалися проти них.

Вони надзвичайно міцні статурою, легко переносять спеку і холод, голод і спрагу, невтомні на війні, мужні, сміливі, а швидше нерозважливі, бо не дорожать власним життям. Де найбільше вони проявляють спритності та доблесті, так це б’ючись у таборі під прикриттям возів… Якби вони були такі ж доблесні верхи, як і на землі, то, гадаю, були б непереможними.

Книга про Україну початку ХVII ст. мовою оригіналу:

https://books.google.ru/books?id=XW5iAAAAcAAJ&pg=PA10…

Український переклад:

http://litopys.org.ua/boplan/opys.htm

Більше тут:

#HistoryByIgorPoluektov