9. З повідомлень французького місіонера Філіппа Авріля (1654-1698) про запорозьких козаків (1692 рік)

#Сибирь_Наш

Про відкриття запорозькими козаками земель у Сибіру:

“Саме козакам запорозьким, тобто тим, що мешкають нижче порогів Бористену, ми й зобов’язані головним чином докладним відомостям, які маємо про ті краї, котрі вважалися колись жахливими пустелями, куди нікому неможливо проникнути, не наразившись на небезпеку тут загубитися. Нині ці землі вже так добре відомі, що подорожувати по них можна з такою ж легкістю, що і всією Європою.

*Козаки запорозькі першими відкрили землі навколо Обі [примітка на полях].

Отже, ті [запорожці], будучи переможені московитами й не бажаючи підкорятися переможцям, прийняли рішення залишити свою країну, якої не могли більше захистити. Вони просунулися у великій кількості до Волги, вздовж якої дійшли до Казані; звідти вже їм легко було дістатися Іртишу.

Вони продовжили свій шлях до поєднання Іртишу з Тоболом, де заснували місто, що отримало своє ім’я від назви останньої ріки [тобто Тобольськ]. Далі вони розселилися й зайняли всю країну, що лежить навколо Обі і яку власне й називають Сибіром; від слов’янського слова Sibir, що означає «північ»”.

Про небезпеку нападу козацьких човнів на корабель у Чорному морі поблизу гирла Дунаю:

“Однак наш капітан разом зі своїм екіпажем не спав; потрібно було добре пильнувати всю ніч, щоб не дати себе раптом заскочити козакам, котрі підпливають часто до цього гирла, аби напасти на кораблі, якщо вважають, що така атака може мати успіх. З цією метою вони оточують їх з усіх боків у човниках легких і таких маленьких, що в них може розташуватися не більше однієї особи. Вони згори добре обтягнуті шкірою, що заважає воді проникнути всередину. Козак сидить у центрі з двома веслами з кожного боку, щоб керувати, а поряд з ним лежить зброя, готова для бою, коли виникне потреба. Подекуди збирається разом до сотні таких маленьких суденець навколо одного корабля, щоб ним заволодіти. Тож є небезпека наразитися на напади з боку цих піратів, якщо не бути постійно готовим до відсічі та не нести безперервну варту” –

з повідомлень французького місіонера Філіппа Авріля про запорозьких козаків (1692 рік).

Переклад епізодів виконав прекрасний історик Yevgen Luniak. Ще один з тих, чиї роботи обожнюю читати і раджу всім пошукати їх, якщо ще незнайомі.

.

Як і абсолютна більшість іноземців того часу, Філіпп Авріль (1654-1698) називає українські землі – Русь [Russie], а землі московитів [в тексті – Moscovites] – Московією [la Moscovie], нагадуючи, що ще в 1692 році назва не була вкрадена.

Сам він був французом, з єзуїтів, відправлений з проповідницькою та розвідувальною місією до Китаю (1686-1689). Проте в Москві йому було відмовлено у проходженні до цієї великої східної імперії. В Західній Україні Авріль провів кілька місяців. Спочатку, за сприяння французького посла в Речі Посполитій маркіза де Бетюна, він був прихильно прийнятий Яном ІІІ у Яворові. Згодом у Львові він користувався протекцією Станіслава-Яна Яблоновського (1634-1702), руського воєводи, і з його ласки побував у Яблунові, родинному замку Яблоновських. Через Кам’янець на Поділлі та Покуття Авріль вирушив до Молдавії, щоб звідти дістатися Константинополя, звідки згодом повернувся до Франції. Свої мандри він докладно описав у книзі «Подорож до різних країн Європи та Азії, здійснена з метою відкриття нового шляху до Китаю, з описом багатьох цікавих відомостей про фізику, географію, гідрографію та історію» (1692), яка швидко стала популярною в Європі й була перекладена кількома мовами.

Avril Philippe. Voyage en divers etats d’Europe et d’Asie, entrepris pour découvrir un nouveau chemin à la Chine. Contenant plusieurs remarques curieuses de physique, de geographie, d’hydrographie & d’histoire. – P.: Chez Claude Barbin, Jean Boudot, George & Louis Josse, 1692. – 465 p.

Оригінал книги: https://books.google.com.ua/books?id=G-5Lprycc7kC&pg=PP7…

Більше цікавого тут:

#HistoryByIgorPoluektov