Бо знали про їх відвагу і хотіли мати з ними союз навіть у Венеції

Все більше цікавих документів знаходжу в рамках дослідження, яке покликано відкрити для української науки дві невідомі дисертації про українські землі і козаків.

Поки стаття готується, поділюсь цікавим документом.

Хоча він не є відкриттям, але в моїй статті потрібен для аналізу і історичної ретроспективи, тому може і іншим буде цікаво. Його вже досліджували та описали українські історики, зокрема, Д.Наливайко, С.Плохій, Kseniia Konstantynenko.

В часи, коли дістати подібні документи з архівів було не так легко, як зараз, то більшість користувалась збіркою Римських і Ватиканських документів, які опрацював і видав, в продовження великої серії «Analecta Ordinis S. Basilii Magni», видатний трудяр історичної науки Атанасій Великий. Власне звідти більшість істориків і дізналась про те, що опишу нижче. Документи ці видані в 1959 році в “Litterae Nuntiorum Apostolicorum historiam Ucrainae illustrantes (1550-1850)”, зокрема, в даному пості мова буде йти про Том 1 Збірки, який охопив документи 1550-1593 р.р.

.

Але я скористався італійськими. Дбаючи про свою непересічну історію, в Венеції створювались величезні Пам’ятні книги, які реєстрували важливі повідомлення (в т.ч. дипломатів) з різних куточків світу. В 1907 році було видано том-7 такого реєстру Венеційської Республіки, в якому знайшлося місце і для українських козаків.

Це реляція Карло Гамберіні секретаря кардинала Альберто Болоньєтті, який 12 липня 1585 року писав про козаків і те, як вони топчуть турків.

Нижче наведу оригінальний текст, а тут спробую дати довільний переклад деяких цікавих мені епізодів:

Повідомлення 126:

1585, 12 липня – с.161t° – Записка Карло Гамберіні болонця, секретаря кардинала (Альберто) Болоньєтті, нунція у Польщі…

Про допомогу, яку можуть надати козаки на випадок війни з турками.

Гамберіні радить Дожу та Сенату подумати про союз з козаками [Cosacchi], готовими виступати у великій кількості проти турок незважаючи на заборони з боку поляків.

Він пише, що походять козаки від людей різного походження (порушників та бунтівників), які окупували деякі дніпровські острови до Чорного моря та боронять в т.ч. і Польщу від Перекопських татар [Tartar Precopensi] та турків. Збільшившись у кількості і потужності за часів короля Сигізмунда, вони викликають страх мусульман.

Далі говорить, що козаки діляться на найманих солдатів згаданого королівства та на вільних; всього близько 19,000 воїнів; описує як вони укріпили згадані острови; пише, що існує версія, що назва їх походить від слова [coza] у поляків [capra] (коза), за їх спритність.

Вони б’ються з татарами доброю війною, але нещадно вбивають турків.

Далі описує геополітичні розклади між Венецією, Персією, Польщею, Козаками і Турками з Татарами. Про можливість об’єднання всіх “втомлених” для протидії “Турецькому пануванню”.

Оцінює можливі фінансові витрати на “потреби допомоги, які складали б від 15 до 20,000 дукатів”.

Пише про попередні домовленості з козаками із “пропозиціями врешті-решт приєднатися до компанії кількістю в 10,000 чоловік”

Закінчує повідомлення визнанням труднощів, які, як він каже, хотів описати, щоб продемонструвати свою відданість республіці.

.

Наступні повідомлення (134, 136, 137 і 138) Пам’ятної книги з Венеції не настільки інформативні, але повідомляють, що:

за 13 травня 1587 року: козаки завдали серйозної шкоди і втрат туркам поблизу Варни;

за 23 липня 1587 року: козаки зруйнували турецьку фортецю Ussia на кордоні між Польщею і Тартарією;

за 30 липня 1587 року: козаки взяли Бендери на кордоні Русі;

за 05 серпня 1587 року: підтвердження звісток про взяття козаками фортеці Ussia, а також околиць фортеці Бендер.

От такі от цікаві повідомлення з Венеції про наших в 1585-1587 рр.

Більше історії без брому тут:

#HistoryByIgorPoluektov