Мали розвинуті торгівельні зв’язки та витончені смаки

Мали розвинуті торгівельні зв’язки та витончені смаки

Яке вино полюбляли українці в XVIII ст.?

“Козаки спускаються на своїх човнах Бористеном до Очакова та Криму, везучи різноманітний крам. Вони продають шкіри, тютюн (kasak-tutun), мотузки, коноплі, полотно, вугілля, рибу, а купують сіль, вина, сушені фрукти, олію, мило, ладан, кінське спорядження, овечі тулупи, котрі називаються «повстяками» (postaki)…”

“Вино.

Крим виробляє відмінне вино і його вдосталь: воно все дуже легке біле і дуже діуретичне. Є тільки вино з кантону Судак, яке є міцним, і його можна віднести до лікерних вин. Кантони з найбільш шанованими винами – Soudag Belbek Katchi & Elma. Найбільша кількість цих вин продається в країні. Однак козаки України & Запорожці щороку вивозять вина сто тисяч ocques, яке вони перевозять у возах від тисячі ocques… Вино Судака зазвичай коштує від 5 до 6 paras; Бельбека – від 3 1/2 до 4 paras; & коли в інших кантонах від 2 до 2 1/2”.

Цитати з французької книги “TRAITE SUR LE COMMERCE DE LA MER NOIR” (про автора якої нижче).

(«Трактат про чорноморську торгівлю») 1787 р.: https://books.google.com.ua/books?id=6sZOAAAAcAAJ&pg=PA54…

.

Як бачимо, козаки мали вишуканий смак та вживали не лише горілку (якось напишу окремий пост про страви, які були притаманні козацькій добі, про спаржу, пармезан і інші смаколики) 😃

Горілку, як видно з уривків книги, які наведу на фото нижче, також продавали в Крим 😃

Українці та кримчани мали тривалі і успішні економічні зв’язки, сторіччями обмінювались товарами.

А далі відбулось те, що самі імперські історики описували так:

“Вторжение русских войск в середине XVIII в. не могло не сказаться на хозяйственной жизни края, в частности, на виноградарстве. Не меньший урон этой отрасли нанесло и выселение из Крыма в 1778 г. более 30 тыс. человек христианского вероисповедания (большинство из которых составляли армяне и греки, которые занимались виноградарством на полуострове)”.

__________________________________

Француз Шарль де Пейсонель (1727-1790 рр.) лишив нам цілу низку шикарних праць, які розповідають багато цікавого про Південну України.

Сам він походив з Марселю, народився в родині відомого дипломата та археолога Шарля де Пейсонеля-старшого, а тому мав хист до історії з молодих років. Молодший продовжив сімейну традицію, також вибрав для себе дипломатична кар’єру. Як і його батько, він спочатку був посланцем у Смирні, після чого направлений до Константинополя, а у 1754 році – до Криму в якості консула французького короля при дворі кримського хана. Там перебував як мінімум до кінця 1758 року. Пізніше в Кандії, Смирні тощо, аж поки не зайнявся публікацією численних нарисів і щоденників, які стали справжнім скарбом для істориків та перевидавались різними мовами у багатьох країнах.

Одна з найвідоміших праць де Пейсонеля: «Історичні та географічні спостереження за варварськими народами, що мешкали на берегах Дуная та Понта Евксинського», присвячена здебільшого античній та середньовічній історії та географії Північного Причорномор’я. А у 1787 році побачив світ його «Трактат про чорноморську торгівлю», який одразу ж отримав ще більшу відомість та розповсюдження, виходив в Амстердамі під назвою «Observations sur le commerce de la Mer Noire» (Спостереження щодо чорноморської торгівлі), а пізніше опублікований у німецькому перекладі. Таким значним був інтерес до чорноморського регіону, що мав тоді місце і в передових країнах Західної Європи.

.

Україну Пейсонель розміщував у Європі, проте її народ позначив по-чудернацькому: «слов’янські або сарматські скіфи».

А назву взагалі ототожнював з невідомою «Ахеронією», розташованою античними авторами за Бористеном, згадки про яку містилися в гробниці римського консула, управителя Мезії Тиберія Плавція Сільвана Еліана (І ст. н. е.). Наводячи текст даної епітафії, Пейсонель резюмує: «Ця провінція Ахерон, що була за Бористеном, дуже нагадує своєю назвою «Україну».

Основу цього народу, на його погляд, становили козаки. Їхнє розселення охоплювало територію, ширшу за ту, яку в його часи називали Україною: «Козаки України найбільші за чисельністю, так називають усіх тих, хто живе в провінції Україна, частині Поділля й Червоної Русі (тобто Галичини)».

Мапа наших південних земель з вказаної вище книги:

Більше історії тут:

#HistoryByIgorPoluektov