та в 1683 році під Віднем і на морі

Як козаки Відень звільнили і Європу врятували.

Як козаки Відень звільнили і Європу врятували.

Одна з найбільших і найважливіших битв в історії.

В середині 1683 року Османські війська досягли істотного успіху у своєму наступі на Європу, підійшовши до столиці імперії Габсбургів, славетного, пишного, заможного Відня.

Що тоді являв собою чи не найбажанішу для завойовників ціль.

Як пише історик Тарас Чухліб у своїй однойменній книзі, був “Золотим яблуком Європи”, яким найбільше хотіла заволодіти непереможна Оттоманська імперія.

Великий візир Порти Кара Мустафа був настільки впевнений у своїй перемозі, що не поспішав і буквально смакував кожен день облоги Відня, все тісніше стискаючи кільце оточення. Один за одним падали до ніг турків передмістя, а за ними і райони самого Відня. Висока Корона давно покинула місто і лишила лише нечисленних солдат та вірних патріотів тримати оборону. Сили захисників таяли кожен тиждень. Ще і хвороба, яка поширилась столицею, косила містян та майже не лишала надії втримати тогочасну столицю Європи.

Наслідки могли бути фатальні, а хід історії міг піти зовсім інакше…

Якби на порятунок братам-християнам не вирушив польський король Ян III Собеський, якій зібрав (в т.ч. на українських землях) більш ніж 22-тисячне військо.

Разом з військами австрійців та німців очолювана Яном III Собеським армія майже вдвічі поступалась за кількістю більш як 160-ній армії Османської імперії.

Але діяти вирішили негайно, спробувавши здивувати противника. Штурм об’єднаним військом позицій турків розпочався 12 вересня 1683 р.

Наступ був таким рішучим, а дії передових загонів, серед яких нахабністю виділялись козаки, що відразу вдарили в саме серце і першими наблизились до шатрів Великого візиря, що за один день вдалося внести паніку в ряди ворога. Самовпевнені до того, а тапер перелякані турки почали негайний відступ, а європейське військо їх переслідування.

Бої ще тривали протягом тривалого часу, а козаки відзначились численними локальними перемогами на шляху відступу османських військ. Багато хроністів фіксують, що українці славну здобич здобули у тих боях, звільняючи одне за одним міста від турецької окупації і гнали останніх аж до Чорного моря.

Про участь представників України у перемозі європейської коаліції держав над Османською імперією під Віднем багато писав згаданий Тарас Чухліб: “поруч з трьома сотнями козаків (серед них на сьогодні відомі імена полковника Апостола, сотників Чомухи і Потаренка, рядових «молодців» Михайла Мовчана, Тарана та Яреми) у цій «битві народів» 1683 р. воювало більш ніж 10 тисяч шляхтичів та селян українського/руського походження з Київщини, Волині й Брацлавщини, а також Підляшшя, Холмщини, Львівщини, Тернопільщини й інших земель Східної Галичини”.

Літопис:

“…розірвав мир з турками, оскільки турок пішов на цісаря християнського і підкорив всю землю угорську, а потім візир прийшов до стольного міста цісарського Відня і там добре-таки його добував. Навіть цісар, після того як кілька разів сходився з турками в битві, змушений був відступити з міста, поїхати і найняти солдатів найманців, а потім знову організувати відсіч. Заради загальної християнської справи, заради звільнення того християнського міста, туди з власної охоти ходило чимало і козаків. Тим козакам знатно заплатили. Коли ж польський король Ян Собєцький з військом польським підійшов до Відня, то вони так силу турецьку розбили, що сам візир, залишивши напризволяще табір, гармати і намети, з невеличким загоном заледве утік. Услід за ним було послано погоню. Вона безбоязно заходила у перше ліпше місто, не боялася відсічі і руйнувала та пустошила його».

Поразка під Віднем стала для Оттоманської імперії початком втрат позицій в Центральній та Південно-Східній Європі, руйнуванням мрій про право бути єдиним володарем Римсько-Візантійської спадщини.

Віденська перемога сприяла появі в Світі численних публікацій, книг, досліджень, в яких Ян III Собеський (народжений в Олесько Львівської області) був піднесений як видатний воєначальник, що визначив долю боротьби з османською загрозою для Європи.

Частина успіху в тому належить і українцям.